Розділ 2: Косач Ольга Сергіївна

⸻

1 листопада 1981 року, Київ, 04:03

В коридорі квартири №23 по вулиці Богомольця панувала тиша, порушена тільки мерехтінням сигаретної іскорки. Полковник Косач, огорнена в темний халат і теплу вовняну хустку, стояла над дитиною, яка щойно з’явилася перед її дверима, — без звуку, без тріску телепорту, без аури виклику.

Просто… з’явився.

— Що ж ти за чудо? — мовила вона впівголоса, піднімаючи згорток.

Очі дитини — яскраві, мов озеро навесні. Звичайне немовля. І водночас — магічна бомба. Вона відчула це всіма рецепторами. Кров магії бурлила в ньому. Від хлопчика йшов тонкий запах… полину і диму. І ще — запах трагедії.

Пальці Ольги, звиклі до холодної сталі та звітів, затремтіли.

Потім вона побачила лист.

⸻

«ДО ТІЄЇ, ЩО ЗБЕРЕЖЕ ЙОГО ДУШУ»

Закляття крові активоване.

Він не залишиться з тими, хто зрадив.

Магія привела його до останньої з роду,

що колись дала початок Лілі Еванс.

Її мати — твоєї матері кровна сестра.

І ти — останнє світло перед бурею.

Збережи його.

Не для війни, а для справедливості.»

⸻

Ольга довго дивилася на текст, написаний не чорнилом, а золотим сяйвом. Відчула: це не стандартне закляття. Це — магія Предків. Не британська. Давня, ще з часів, коли маги ходили босоніж по кам’яному лісі і співали закляття, вплітаючи їх у рушники.

Вона нахилилась до хлопчика. Той уже спав. Пальці стискали край ковдри з вишитим символом: щит і олень. Герб Поттерів.

— Ну, Гаррі, — прошепотіла вона, — ти тепер у Києві. І тут ми граємо за іншими правилами.

⸻

Минуле, яке не забуває

Косач Ольга Сергіївна — не просто жінка в погонах. Вона народилась 15 січня 1947 року в селі Колодяжне, Волинської області, в родині старої магічної лінії Косачів. Її прабабця — Лариса Косач, знана більше як Леся Українка, — була не лише поетесою, а й провидицею-символісткою, яка бачила майбутнє у фрагментах снів.

Матір Ольги, Євгенія, була цілителькою. Тихою, мудрою жінкою, яка могла словом спинити лихоманку. Але після Другої світової влада змусила її замовкнути.

Ольга пішла іншим шляхом — у правозахисну службу. Спершу в МВС, потім у неофіційний відділ, що займався «аномальними справами», а згодом — створила свою структуру: К.О.Д. — Криміналістично-Оперативний Департамент.

К.О.Д. ніколи не існував офіційно. Він працював між строк, між комітетами і підписами. Своєрідна інквізиція для магії. Вони знешкоджували відьомські секти, артефактну контрабанду, магічних серійних вбивць і навіть співпрацювали з партизанськими карпатськими магами.

Її прізвисько в підрозділі було «Сивий Вогонь» — за холодну логіку і здатність спалити проблему, не моргнувши.

Але навіть вона не могла передбачити, що її життя зміниться через дитину з Англії.

⸻

05:27 — оперативне реагування

Вона викликала лише одного — підполковника Славка Бурчака. Старого гуцула, який працював у відділі розпізнання енергетичних слідів.

— Що це, Ольго? — буркнув він, оглядаючи немовля.

— Не «що», а «хто». Гаррі Джеймс Поттер. Син зраджених батьків. Живе доказ того, що Темна сторона — це не завжди лише Волан-де-Морт.

Славко вмить зрозумів.

— Дамблдор?

Ольга кивнула. Стисла зуби.

— Система тріщить. Лондон — це не світло. Там усе прогнило. І хлопець цей — центр урагану.

Він уважно оглянув шрам.

— Це не слід від Волдемортового закляття. Це… залишок реакції вищої магії. Пряме втручання Предкової Сили. Такі речі не зникають — вони ростуть.

— І що, він буде бомба?

— Ні. Якщо виховаємо — він буде ключ.

⸻

06:42 — перше рішення

Ольга сіла за письмовий стіл. Вперше за 15 років вона не писала донесення, не підписувала арешти. Вона почала створювати… план виховання.

Ніяких сиротинців. Хлопець житиме з нею.

Вивчення української магії — обов’язково: через фольклор, символіку, закляття на вишивці, трави, знаки.

Ізоляція від Британської системи щонайменше до 11 років.

Використання агентурної мережі К.О.Д. для збору інформації про смерть Поттерів.

Таємне створення нового імені — «Гордій-Кирило Косач» — для прикриття.

Вона подивилася на хлопчика. Він уже прокинувся і сміявся. Його сміх був тихим — ідеальним. Як музика, яку вона не чула з дитинства.

У серці полковника щось змінилося.

⸻

08:15 — поява Сови

Вікно затремтіло. У кімнату влетіла сова. З британським знаком на лапці. Лист. З печаткою Гоґвортса.

Ольга розгорнула його.

До родичів Гаррі Поттера,

Інформуємо, що малюк втратив батьків.

Його місце — в родині.

Забезпечення доставлення — гарантовано.

Сподіваємося на співпрацю.

З повагою,

Альбус Дамблдор.

Ольга спокійно розірвала лист на шматки. Вкинула їх у попільничку. Підпалила.

— Ти вже не їхній. Ти мій, — прошепотіла.

Сові вона відповіла коротко, на пергаменті з гербом К.О.Д.:

Хлопець живий.

Він — під захистом Служби.

Повернення не планується.

Контакт — лише через дипломатію.

Потім додала:

І якщо ще хоч раз хтось із вас наважиться сюди сунутись — вам буде боляче.

⸻

09:44 — дитина нового світу

Гаррі заснув у спальні, поруч із рунами на стелі — стародавнім магічним захистом Косачів. Ольга стояла біля вікна, пила каву, і в голові — лише одне:

Звідси починається новий шлях. Не їхній. Наш.

Унизу проїхала чорна «Волга». У світі щось зрушилось. А в квартирі, у тиші, щось змінило серце жінки, що звикла лише до звітів і кулі.

***Загрузите NovelToon, чтобы насладиться лучшим впечатлением от чтения!***